Турклуб «Манівці» запрошує приєднатись до велопробігу на підтримку кандидата до Верховної Ради у 116 окрузі Ірини Подоляк.

Standard

Маршрут пробігу: старт вул. Виговського 100 – вул. Городоцька – вул. Сяйво – вул. Широка – вул. Суботівська – вул. Повітряна – вул. Левандівська – вул. Шевченка – вул. Величковського 44 (фініш)

10511518_676300202484903_6426622131460909102_o

Тарас Білошицький, президент Турклубу “Манівці”:
Чому туристична громадська організація підтримує Ірину Подоляк
– 15 років бігань по кабінетах і жебрань на потреби спорту, культури, туризму – це зусилля, які розбивались об стіну системи відкатів. З приходом Ірини Подоляк в управління культури там чисто. Тому я “за” неї
– Ірина Подоляк це нове обличчя у владі законодавчій з багатющим і результативним досвідом роботи у виконавчій.
– владні коридори це лабіринти, де часто грають в піддавки, Ірина грає за правилам власної совісті, не озираючись на партійні авторитети та батьків міста.
– результати її роботи наочні – вона очолювала відділ міжнародних відносин Львівської міської ради – хто посперечається з тим, що Львів знаний в Європі. Очолює відділ культури – і хто посперечається, що ми – культурна столиця України. Оцінюю за вчинками – тому я за Подоляк.
І врешті чому велопробіг – тому що ми клуб туристів, і у нас нема коштів на потужну рекламну кампанію, А якби вони навіть були, ми б витрачали їх на нагальніші для країни речі. Але стояти осторонь, коли нові старі перефарбовані кандидати ломляться у владу, навіть не ховаючи в гаражі блатні іномарки і гектари крадених земель – не можемо Тож висловили підтримку прагнемо власним вкладом і власними зусиллями.

11 жовтня відбулося перепоховання останків провідника Львівського Крайового Проводу ОУН-УПА Євгена-Андрія Пришляка.

Standard

«Маємо велику трагедію, що 23 роки по проголошеній незалежності знову гинуть люди за справжню Незалежність нашої держави.
Один з тяжко скалічених бійців, яких багато зараз є по всій Україні, не тільки у Львові, сказав, що всі ці каліцтва і смерті, які відбуваються сьогодні, мають сенс тільки тоді, коли швидко буде нова Україна.
І за цю нову Україну герої сьогодні захищають нас, вони сьогодні кладуть свої життя, і за ту нову Україну ми молимося сьогодні на цій панахиді і сердечно дякуємо всім тим, хто уже полягли, їхнім родинам. Ми беремо на себе один обов’язок, те найменше, що ми можемо зробити – це з великою відповідальністю і з великою повагою до наших Героїв зробити цю нову країну чим швидше.
Слава Героям України! Хай з Богом спочиває в цій святій землі провідник Пришляк і вічна пам’ять!» – Ірина Подоляк

Ірина Подоляк взяла участь акції «За мир в єдиній Україні»

Ірина Подоляк взяла участь акції «За мир в єдиній Україні»
Standard

До акції долучилися поштовики Львівщини, а також найменші діточки, які намалювали чудові патріотичні малюнки зі своїми побажаннями народу України та нашим захисникам. Всі ці малюнки були об’єднані у велику поштову листівку. Укрпошта допоможе цю листівку доставити до адресата!

10712966_536202573178983_5612359589471338014_n

Громадські діячі висловили підтримку Ірині Подоляк

Марек Іващишин за Подоляк!
Standard

«Це людина нового покоління, яка маючи досвід роботи в органах місцевого самоврядування, знаючи апаратну роботу є людиною нових поглядів та широкого світогляду. Дуже добре розуміє потреби суспільства. Я за Ірину Подоляк »

Олександра Коваль, Президент ГО “Форум видавців

«Вона добрий фахівець і бюрократ в хорошому сенсі цього слова. Добре розуміє як працюють механізми у владі, в самоврядуванні. З моєї точки зору, для Львова це була б найкраща представниця у Верховній Раді »

Марек Іващишин, Директор МО «Дзиґа»

«Це людина чесної, відкритої, принципової постави. Я довіряю Ірині. Вона буде дуже помічної в той час, коли у новому парламенті будуть потрібні її якості. Вона не боїться викликів.»

Мирослав Маринович, віце-ректор УКУ, правозахисник, релігієзнавець

Ефір ток-шоу «Наживо» на Львівській Хвилі

Ірина Подоляк, 116 виборчий округ
Standard

Я завжди кажу, дитина яка вміє читати, писати, рахувати і, наприклад, грати на гітарі має більше шансів в житті ніж дитина як вміє тільки читати, писати і рахувати.

«Мусимо бути разом – міцними, сильними, здоровими та витривалими»

Ірина Подоляк з Оленою Овчинніковою на Ярмарці Спорту
Standard

У порівнянні з минулим роком кількість дітей, котрі відвідують спортивні секції зросла на 15%.

Мусимо бути разом – міцними, сильними, здоровими та витривалими. У поєднанні всіх цих наших можливостей та характеристик і є наша велика спільна сила. Віримо, що на наступний Ярмарок спорту кількість учасників буде ще більшою

«Ми хочемо, щоби ми могли захистити самих себе, в першу чергу, і щоб ми могли захистити тих людей котрі є довкола нас. Тому особливий акцент цього ярмарку спорту це є власне самозахист, це є особливі умови життя в воєнний час.»

— Ірина Подоляк

Найдорожче, що є в людини — це її репутація і людська гідність

Ірина Подоляк, 116 виборчий округ
Standard

Революція гідності змінила світогляд та ментальність українців. Події на «Майдані» встановили нові стандарти життя і якісно вищі вимоги до політиків. Сьогодні ми хочемо бачити у парламенті нових людей, інтелектуальних, досвідчених, кваліфікованих патріотів, які використовуватимуть мандат не для власної наживи, а працюватимуть задля розвитку та зміцнення України, і кожного з нас зокрема. На щастя, передвиборча гонка 2014 року показує, що уже не потрібно з двох зол вибирати менше. Тепер серед охочих стати народним депутатом є люди, за яких не соромно віддати свій голос. Власне до таких належить Ірина Подоляк, керівник управління культури Львівської міської ради, яка вирішила балотуватися до Верховної Ради від «Об’єднання «Самопоміч» у 116 мажоритарному окрузі. В інтерв’ю нашій газеті пані Ірина розповіла про здобутий у Львові досвід, а також поділилася планами щодо роботи у парламенті.

Пані Ірино, чому Ви вирішили присвятити своє життя культурі  та розвитку у Львові зокрема?

Я вирішила присвятити життя своїй дитині, як кожна нормальна мама, а не культурі …(сміється). Насправді, я хотіла бути хірургом, але не дібрала балів у Львівський медичний і пішла працювати в ясла вихователькою, щоб не сидіти на шиї у батьків. Це була середина 80-х і треба було мати для вступу або великі зв’язки, або великі гроші. У нас не було ні того , ні іншого, тільки моя золота медаль зі школи.  А культура…Скільки себе пам’ятаю, багато читала, цікавилася музикою, малярством, театром   –  мистецтвом загалом. Це завжди було моїм природним середовищем, бо культура працює з емоціями людини, а розвинута емоційна сфера є джерелом радості. Крім цього, уже в дорослому віці прийшло усвідомлення, що мова культури є універсальною, це є «м’яка сила», яка дає можливість досягти бажаних позитивних результатів через співпрацю, діалог, взаємну підтримку і спільний розвиток. Культура – це вакцина проти війни. І до цього розуміння ми, на жаль, ще й досі не прийшли, а лише замусолили саме слово.

…А де ви вчились, працювали?

Вчилась на українській філології львівського університету, потім Василь Куйбіда запросив мене очолити прес-службу міської ради, працювала у Тараса Возняка в культорологічному журналі «Ї», паралельно співпрацювала з Агентством США з міжнародного розвитку, яке на той час мало кільканадцять проектів у Львові – підтримка сільського господарства, малого та середнього бізнесу, створення Прес-клубу у місті.  Тож  не тільки культурою єдиною. Життя більше і розмаїтіше.  Потім вчилась на юридичному… Досвід, очевидно, дався взнаки і Любомир Буняк запросив мене очолювати відділ закордонної співпраці ЛМР. Цю працю ми продовжили і з мером Андрієм Садовим. На міжнародній арені Львів почав себе позиціонувати як великий міжнародний і культурний центр. І ось два роки тому  міський голова запропонував мені очолити управління культури.

Коли Ви приступили до цієї роботи, чи довелося вам щось змінювати?

Мої попередники, за що я їм дуже вдячна, привернули велику увагу до Львова, як туристичного центру, міста вуличних фестивалів, а це збільшило потік інвестицій до міста, яке стало ще більш розпізнаваним не тільки серед українців, а й європейців. Нас почали позиціонувати як культурну столицю України. Такі процеси не робляться самі по собі. За кожним з цих масштабних зрушень стоїть команда кваліфікованих людей, які розробляють стратегію розвитку та втілюють її.

Коли я прийшла в управління культури, ми з командою вже мали розуміння, що нам потрібно іти вглиб процесів, більше спілкуватися з львів’янами, професійними середовищами, менеджерами культури. Вуличні фестивалі процвітають, вони незалежні, місто їх не фінансує, бо вони є комерційними практично усі, крім вуличного театрального фестивалю «Золотий Лев». Однак, є системотворчі, смислотворчі неприбуткові фестивалі, які збагачують і розвивають професійне мистецтво і піднімають рівень  сприйняття Львова і львів’янами, і світом, як важливого центру  культурного впливу. Це і фестиваль «Контрасти», і «Віртуози», і Фестиваль давньої музики, і Тиждень актуального мистецтва, і Форму видавців, і Wizz-Art, і «Драма.UA» – вони формують обличчя Львова на культурній мапі Європи, такі фестивалі формують наших дітей і це для мене найважливіше, бо чим освіченіші, просунутіші і обізнаніші наші діти, тим вони конкурентніші, тим більше можливостей перед ними відкривається в житті, а це є мрія всіх батьків – аби їх діти були щасливими і успішними. Ми підтримуємо ці фестивалі усіма можливими способами.

Також почали системну співпрацю з бібліотеками. Хочемо, щоб вони перетворилися з книгозбірень на осередки соціально-культурного розвитку громади.  Відомо, що першим місцем для людини є дім, друге місце – це робота, а бібліотеки мають всі ресурси, щоб стати «третім  місцем», адже це приміщення, інтернет, купа книжок, зали, де можна з приємністю і користю провести вільний час, де можна вчитися і пізнавати світ впродовж усього життя, знаходити однодумців. Ми вже закінчуємо створення першої в Україні медіатеки на вулиці Мулярській, куди запросимо вас вже у жовтні. Це буде відкрите місце для людей будь-якого віку, де кожен зможе отримати корисну інформацію, скористатись інтернет-ресурсом . Маємо у медіатеці проблему з «доступністю», бо нема коштів на пандуси і спеціальний ліфт для візочників, але створили благочинний фонд «Бібліотеки для людей», де акумулюватимемо кошти на це, звертаємося до спонсорів. За кошти фонду, наприклад, вже облаштували вуличну терасу у бібліотеці на Симоненка.

Ви впровадили в звичайну практику конкурсний підбір керівників установ. Це широко обговорювалося у соціальних мережах, в ЗМІ…

Так, ми запровадили систему відкритих конкурсів на посади керівників установ культури. Наші люди доволі скептичні щодо прозорості будь-яких призначень, але ми на цьому наполягаємо і системно тримаємо свою лінію. Час доводить, що це єдиний нормальний спосіб знайти належного керівника. Маємо позитивні зміни і у Шевченківському гаю, і у театрі ім. Лесі українки, і у Парку культури.

Є розуміння того, що прості, недорогі проекти, які знаходять емоційний відрух у людей, можуть мати великий солідаризуючий ефект і вплив за загальний культурний простір міста і країни. Наприклад, «вуличне піаніно» на Ринку, яке ми встановили ще влітку минулого року, відбулося як дивовижне мистецьке явище у період Майдану, і фотографія нашого львівського Маркіяна Мацеха  за фортеп’яном перед рядами міліціонерів облетіла весь світ.

Що є найважливішим – почали «децентралізацію культури». Повернулися обличчям до мікрорайонів. Не секрет, що деякі Народні доми занепадали, зокрема на Збоїщах, на Білогорщі. Там керівниками були призначені молоді, освічені і творчі люди, які є фантастично успішними і відданими роботі і громаді серед якої працюють. Ясна річ, що не все було легко і просто, але є діалог, є робота, є розвиток…

Ірина Подоляк, 116 виборчий округ, Самопоміч

Однак, чому Ви вирішили боротися за місце у Верховній Раді? Українці вже давно звикли, що кожен хто йде у парламент, перш за все переслідує власні фінансові цілі та лобіювання певних інтересів. Які мотиви спонукали Вас долучитися до передвиборчої гонки?

Найдорожче, що є в людини – це її репутація і людська гідність. Мене так виховали мама з татом. І тому я не планувала політичної кар’єри.  Я просто хочу, щоб не плювали на мою домовину, фігурально висловлюючись. За всі роки, що я працювала в ЛМР, не знайдеться жодної людини, яка б сказала, що я корупціонерка, що я брала хабарі або ж лобіювала чиїсь інтереси.

Зате у парламенті ми маємо протилежну ситуацію. Ми маємо непогану Конституцію і непогану законодавчу базу, але кожен президент і кожна Верховна Рада міняють їх «під себе». Жодна політична партія не має такого професійного, рішучого і,  що головне, патріотичного ядра, такої команди, як має «Об’єднання «Самопоміч». Це доконаний факт і це є ті люди, з якими ми маємо спільні моральні цінності.  Наше завдання – бути чесними, не втрачати зв’язок з громадою, бо ми там є для того, аби інтереси людей забезпечувати, це є та команда, частиною якої для мене бути велика честь. Всі люди, які мене знають, підтвердять, що я люблю працювати, мені це подобається. Люблю робити проект, бачити його результати і ті переваги, які він приносить людям.

Чи Ви вже знаєте, що будете змінювати в Україні, якщо станете народним депутатом?

Те, що всіх зараз є найнеобхіднішим – це однозначно закінчення війни і припинення смертей українців. Отже найперше – це формування нової воєнної доктрини і відмова від позаблокового статусу. Реформа місцевого самоврядування це те, що принесе користь кожному мешканцю України, Ленвандівки, Збоїщ, Білогорщі, Рясного. Це те, що мають відчути наші діти і наші батьки вже сьогодні. Нам необхідний справедливий розподіл повноважень і бюджетних коштів. Львів – місто, яке має прибутки, але існуючий Бюджетний кодекс і податкове законодавство не дає можливостей цими прибутками скористатись. Якщо б ми мали хоча б 70 %  податків з прибутків місцевих підприємств, ми б мали добрі можливості для розвитку інфраструктури міста і міськрада перетворилась би у функціональний центр надання послуг.

Ну, і звичайно культура, бо ми далі про це не говоримо і не приймаємо рішень, а відсуваємо на маргінеси. Наше ставлення до культури як виключно до розваги, призвело до того, що сьогодні ми маємо війну. Ми не розмовляли, не дискутували, не мали серйозних діалогів з реальними людьми з Донбасу чи Криму, та що там, навіть з галичанами, щодо нашої спільної хати, щодо правил, щодо того, де рушники повісити, де колиску, а де фортепіано поставити – з людьми, які не є професіоналами, а лише споживачами культури ніхто не розмовляв.

Мабуть, у кожного львів’янина виникне запитання: звідки у простого чиновника кошти на виборчу кампанію?

Очевидно вас цікавлять не тільки гроші на вибори, а й мій особистий фінансовий стан? Я сповідую в міру скромний і в міру комфортний спосіб життя. Типовий середній клас. Жила і на тисячу двісті гривень в місяць і на п’ять тисяч… В мене, як і в кожного, були дуже різні періоди і коли  постійно жила в борг, і коли я позичала друзям. Мені завжди допомагали батьки. Єдина донька, знаєте, це так по-галицьки. На моїй картці завжди було дві-три тисячі гривень  –  я банально не маю часу їх потратитиJ.

Щодо виборчої кампанії, то, хочете вірте, хочете ні, але станом на сьогодні всі, хто зголосився зі мною працювати, роблять це безкоштовно. Після реєстрації я матиму рахунок, на який збиратиму кошти і буду вдячна за будь-яку пожертву тим людям, які не просто покладають на мене надії, а мене знають.

Все ж, у чому Ваша унікальність? Чому ви зможете?

Країна змінилася, змінилися люди. Грошові мішки, популісти, які вважають народ  примітивним і всеїдним організмом, дискредитовані життям, зараз не це важливо. Важливі чесні, рішучі, дієві і відповідальні люди у владі. Якщо таких якостей у політиків не буде сьогодні, то «завтра» може ніколи не настати. Те, що інші обіцяють, я виконую. Принаймні таким було все моє попереднє життя. Оце моя найбільша перевага.  Є лише одна маленька проблема: отак, коли працюєш все життя, а не лише демонструєш себе, то під вибори усвідомлюєш, що нема твоїх фотографій з полів бурхливої діяльності))

Розмовляв Володимир Дедишин.
Фото Микита Горбань.

 

Андрій Садовий та Ірина Подоляк відвідали Львівський бронетанковий ремонтний завод

Ірина Подоляк та Андрій Садовий відвідали львівський бронетанковий завод
Standard

16 вересня Андрій Садовий та Ірина Подоляк відвідали Львівський бронетанковий ремонтний завод, який активно долучився до програми відновлення і зміцнення обороноздатності наших збройних сил і країни і цілому.

«Ми прагнемо розвиватися, прославляти наш західний регіон і укріплювати наші позиції в Україні як досить потужного промислового центру. Наш колектив для цього має всі можливості, впроваджуємо нові технології, купуємо нове обладнання. Намагаємось не відставати від вимог часу».

Розповів директор ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» Олександр Остапець.